Час минав, і поступово бароко набридло людству. Після століття пишності та ошатності виникла потреба у більш стриманому, простому. На зміну бароко прийшов класицизм, який у другій половині XVIII століття вже повністю домінував. Бурхливо розвивалася наука і промисловість. У Європі формувалися сильні імперії. Порядок, строгість, почуття міри, врівноваженість класицизму більше підходять у державних справах і краще засвоюються усіма верствами суспільства, ніж проповідь чуттєвості і неприборканих пристрастей бароко. Архітектурі класицизму загалом притаманні розумна логіка планування та раціональна геометрія об'ємної форми. Класицизм звертається до спадщини античної архітектури, творчо опановує і застосовує її закони, особливо закон симетрії. Однак кращі архітектори класицизму швидше цитують, ніж копіюють античність. Зі часом класицизм перероджується в академічне мистецтво, починає тяжіти не тільки над архітектором, але й над замовником. Класицизм поступово перетворюється у ампір, який став кінцевою фазою його існування. Громіздкість і великовагові форми ампіру, а також поява нових напрямків в архітектурі призвели врешті-решт до того, що класицизм зійшов з п'єдесталу. Але він ще повернеться у другій половині XX століття, буде творчо переосмислений і, виявившись включеним у сучасне мистецтво, знову стане бажаним для чималої частини людства.