Споруда повітової Земської управи в місті вибудована 1875-1876 рр [3]. З 1876 року, коли розпочали давати найменування всім великим на той час вулицям, назву Земська отримала і вулиця, де була розташована Земська управа. На той час поблизу управи був центр провінційного міста, де гомонівринок і був вибудований головний у місті Харлампіївський собор.

Споруда повітової Земської управи мала два поверхи і була чи ненайкращою за архітектурою в 1870-і роки [4]. Цегляна споруда мала пишний головний фасад на п'ятнадцять вісей, частково скопійований з типового зразка. Фасад мав палацовий характер з трьома ризалітами - двома бічними і невеликим центральним. Центральний ризаліт мав балкон. Трохи пізніше центральний ризаліт перебудували і додали пишний вхідний портал з використанням лекальної ( фігурної ) цегли.

Окрім управи, перший поверх споруди віддали під книжковий магазин земства та крамницю з посудом. Окрім продажу книжок, магазин також займався друком поштівок із краєвидами та спорудами Маріуполя [5].

Земська управа дожила до громадянської війни ( 1918-1922 рр.) незмінною. Але 1920 року за наказом більшовицької влади земства були ліквідовані. 1923 року в Маріуполі заснували педагогічний технікум, викладання в котрому вели українською. З 1926 року в учбовому закладі організували грецький факультет [6].

В роки тимчасової окупації Маріуполя німецькими фашистами (1941-1943) споруду Земської управи займав німецький штаб. 1943 року фашисти під час вимушеного відступу споруду підпалили. Постраждала від пожежі Земська управа стояла в повоєнний період пусткою.

Біля неї гомонів так званий вечірній ринок, стихійно організований мешканцями Маріуполя. До поруйнованої споруди потяг руки місцевий криміналітет. Аби ліквідувати в цьому місті кримінальний пункт, історичну споруду розібрали до фундаментів. Урядові радянські заклади розташувались навулиці Фонтанній, тому про відновлення історичної споруди не йшлося — ні тоді, ні зараз.

Еклектизм відбився в архітектурі міста побудовою лише декількох споруд, кращими серед них і були Земська управа та Духовне училище. Відсутність головного освітнього закладу в місті спонукала до заснування 1876 р. Олександрівської чоловічої гімназії. Для провідного на той час учбового закладу міста було потрібне спеціалізоване приміщення, котрого заклад не мав. Міський уряд спромігся на його побудову лише 1894 року, майже через 20 років після заснування гімназії. А будівництво закінчили лише1899 р. Головний фасад гімназії має риси необароко з домішками сецесії (рустований перший поверх, лучкові фронтони, напівколони з муфтами, парапет на даху ). Необарокові риси має й головний фасадДуховного училища.

Еклектизм притаманний і сакральним спорудам іноверців - єврейським синагогам міста, католицькомухраму італійської грамади Маріуполя.